Заримую кохання у вірші
У світі є те, що не можуть знищити ні ворожі ракети, ні автоматні черги, ні пожежі, ні руйнування, те, що здатне здолати всі перепони та випробування, що надихає людей на боротьбу й подвиги, одне з найкращих почуттів - кохання.
У Міжнародний день рідної мови у Центрі позашкільної освіти та професійного самовизначення учнівської молоді "Соняшник" відбувся літературний вечір "Заримую кохання у вірші", який організувала та провела керівник Літературної студії, білоцерківська поетеса Ірина Запорізька.
Захід об'єднав учнів та педагогів різних закладів освіти нашого міста, тих, хто сам пише поезію, або ж є її палким прихильником. Поезія класиків української літератури, вірші дорослих і ще юних білоцерківських поетів і поеток про взаємне та нерозділене кохання, про розлуки й довгоочікувані зустрічі, прощання та втрати нікого не залишили байдужими.
А "вогник любові", який кожен гість передавав один одному, ще більше всіх об'єднав. На кожного чекали маленькі солодкі презенти з цитатами з віршів, які лунали на вечорі.
Як з'ясувалось, у кожного з цим почуттям пов'язані різні асоціації: для когось кохання - це довіра та взаєморозуміння, для когось - сім'я та обійми, для когось - щасливі очі та рідний дім, для когось - хімія та мистецтво, а для когось - наші ЗСУ.
Актуальною була й тема кохання та війни: очікування коханого з полону, останній лист солдата дружині, кохання й любов, які навіть в умовах війни лікують і рятують. Слухачі не могли стримати сліз...
Дякуємо за натхнення та творчість юним авторам Назару Зонь, Олені Вдовиченко, Софії Мережнюк, Софії Осауленко, Алі Божик, Миколі Пузею, Каті Космінській, Лілії Нечупій.
Своїми поезіями поділились і вже дорослі поетеси Лілія Бойко та Ірина Запорізька.
На літературному вечорі також відбулося нагородження переможців поетичного челенджу "Кохання лікує". Їх відеопоезії додали свої неповторні ноти в теплу, дружню та романтичну атмосферу вечора.
Подібні заходи дуже важливі та потрібні і для дорослих, і для дітей, оскільки допомагають хоч на мить відволіктись від страшної реальності та зняти напругу. Вони надихають, піднімають настрій, дарують тепло та затишок, не дають загаснути вогнику надії, віри та любові.
"Кохання має безліч лиць.
Воно може ховатися в образі птиць.
Може знаходитись всередині зіниць.
Або ще спати в руках чарівниць.
Кожен сам обирає кохання,
Але може втратити його своїм мовчанням"
(Софія Мережнюк)
"Коли з своєї голови,
Не зможеш викинути того,
Хто не дає тобі умови,
Хто завжди просить лиш того,
Щоб поруч ти була собою..."
(Аля Божик)
